У президента Росії Володимира Путіна є чітка мета і військово-політична стратегія.
Чотири роки тому я (Пол Міллер) передбачив вторгнення Росії в Україну. Ось мій наступний прогноз, який зараз здасться очевидним багатьом людям: на черзі — країни Балтії, вони стануть одним з перших і найбільших випробувань для новообраного президента Дональда Трампа. Але швидше за все це не буде явним вторгненням.
Новину передає Ukr.Media.
У президента Росії Володимира Путіна є чітка мета і військово-політична стратегія. Але не всі реалісти це розуміють. Деякі стверджують, що він керується раціональними, оборонними цілями: розширення НАТО здається йому загрозою, і Росія реагує відповідно. Захід розширив свою сферу впливу за рахунок Росії, і тепер Росія мстить. Ось чому, за словами Джона Миршаймера, "криза в Україні — це вина Заходу".
Це абсурд, як і більшість академічних аналізів. Путін не керується холодними розрахунками та раціональної користю, тому що так не робить жодна людина. Нами рухає наше сприйняття користі, яке формується і визначається нашими більш глибокими передумовами і переконаннями — тобто, нашою ідеологією або релігією.
Путін вважає, що гегемонія Росії в ближньому зарубіжжі необхідна для безпеки Росії, з-за своїх уявлень про російську державность та історичне призначення. Путін (і, можливо, навіть його внутрішнє коло) — не просто націоналіст. Схоже, Кремлем рухає своєрідна форма російського націоналізму, яка переплітається з релігією, долею і месіанством. У цій інтерпретації Росія є зберігачем православ'я і виконує місію по захисту і поширенню віри.
Дійсно, раціональна Росія не побачила загрозу у розширенні НАТО та Європейського Союзу, тому що ліберальний порядок — відкритий і всеосяжний, і він насправді посилив би безпеку і сприяв процвітанню Росії. Але для Путіна і інших росіян, які бачать світ через призму російського релігійного націоналізму, Захід по своїй суті є загрозою через його виродження і глобалізм.
З цієї точки зору, НАТО не є гарантом ліберального порядку в Європі, а ворожим агентом занепадницького Заходу і основною перешкодою для величі Росії. Тому військово-політична стратегія Путіна вимагає краху НАТО. Зокрема, він повинен зробити безглуздими гарантії взаємної безпеки, передбачені в Статті V.
Путіну вже вдалося підірвати довіру до НАТО. Його останні дві мети, Грузія і Україна, які не є членами НАТО, але в 2008 році їх явно і публічно запевнили, що їм нададуть плани дій щодо членства. Росія чітко і публічно виступала проти будь-яких кроків у напрямку членства в НАТО обох країн, а потім приступила до вторгнення.
В результаті вторгнення Росії до Грузії і Україні виникли спірні території — Південна Осетія, Абхазія і Крим — окуповані російськими військовими. Жодна країна ніколи не вступить в НАТО, будучи частково окупованою Росією.
Для Путіна зараз склалася найбільш сприятлива міжнародна обстановка з часів закінчення холодної війни для продовження російської експансії. Європейська єдність порушена. Члени Альянсу ставлять під сумнів цінність пакту про взаємну безпеку. І новий американський президент, схоже, прихильно ставиться до Росії і готовий виправдати її безвідповідальну поведінка.
Наступний крок Путіна
Наступний крок Путіна — більш небезпечний, ніж попередні, тому що він скоріш за все почне просуватися до країн Балтії, які є членами НАТО. Він не стане відправляти через міжнародні кордони великі формування в уніформі російських солдатів, оскільки навіть найобережніші члени НАТО не стануть ігнорувати очевидне вторгнення.
Замість цього Путін спробує спровокувати неоднозначну воєнізовану кризу з допомогою спірних маріонеток. Ймовірно, це відбудеться протягом найближчих двох років. Можливо, російськомовні латиші чи естонці (чверть латишів і естонців — етнічні росіяни) почнуть бунтувати, відстоювати свої права, і стверджувати, що піддаються переслідуванням, просячи "міжнародного захисту". З'явиться підозріло добре озброєний і добре навчений "Народний фронт за звільнення російських прибалтів". Після кількох гучних вбивств і бомбардувань Балтія опиниться на краю громадянської війни. Можуть виникнути невеликі заворушення.
Росія буде блокувати всі резолюції Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй, але буде пропонувати свої послуги в якості миротворця. Північноатлантична рада збереться на засідання. Польща очолить зусилля щодо застосування Статті V, оголосить про напад Росії на країни Балтії, і організовує колективний захист від агресії з боку Росії. Німці і французи будуть люто чинити опір. Всі будуть спостерігати за Сполученими Штатами, щоб зрозуміти, який шлях обере лідер альянсу.
Якщо альянс не застосує Статтю V, гарантії взаємної безпеки НАТО стануть функціонально безглуздими. Жоден з членів альянсу більше не повірить у те, що договір може гарантувати йому захист від Росії в майбутньому. Геополітичний годинник повернуться до 1939 року. Деякі країни Східної Європи можуть перейти на бік Росії. Інші, починаючи з Польщі, почнуть озброюватися до зубів. Мрія Путіна про розколотому Заході і відкритому полі в Європі стануть реальністю.
Але якщо альянс дійсно застосує Статтю V, то це буде рівносильно оголошенню війни Росії. І тоді Трампу доведеться вирішити, чи варто заради захисту Латвії ризикувати початком Третьої світової війни.
Оригінал на сайті Foreign Policy.
Загрузка ...
