Війна та євроінтеграція стали головними чинниками трансформації українського процесуального права. Судова система змушена одночасно працювати в умовах воєнних викликів, розглядати тисячі справ про воєнні злочини та адаптуватися до європейських стандартів правосуддя.
Українська судова система переживає, без перебільшення, історичний етап. Війна змусила суди працювати в умовах, для яких не існувало готових правових моделей, а курс на євроінтеграцію водночас підвищив вимоги до якості та ефективності правосуддя. У результаті процесуальне право в Україні поступово змінює свою природу: від формального набору процедур — до гнучкого механізму захисту прав людини та державних інтересів.
Сьогодні українські суди не лише розглядають спори чи ухвалюють вироки. Вони фактично формують нову правову реальність, у якій право стає інструментом виживання держави, боротьби за справедливість і водночас — частиною європейського правового простору.
Судова система під час війни: право в умовах екстремальних викликів
Повномасштабна війна кардинально змінила умови функціонування правосуддя. Повітряні тривоги, зруйновані суди, евакуація учасників процесів, перебої зі зв’язком та електроенергією — усе це стало щоденною реальністю українських судів.
У таких умовах саме поняття права на справедливий суд набуло нового змісту. Якщо раніше йшлося переважно про доступ до суду та дотримання процесуальних процедур, то тепер ключовим стало питання: чи здатна держава забезпечити реальний розгляд справ навіть в умовах війни.
Саме це сьогодні змушує українське процесуальне право змінюватися. Суд більше не може діяти виключно за моделлю жорстко формалізованої процедури. Реальність вимагає гнучкості.
Під час міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої трансформації процесуального права, секретар Великої Палати Верховного Суду Сергій Погрібний наголосив, що сучасні суди стикаються із ситуаціями, для яких ані законодавство, ані правова доктрина не мають готових рішень.
Фактично суди змушені не просто застосовувати норму, а адаптувати її до реальних обставин воєнного часу. Йдеться не про руйнування процесуальних гарантій, а про зміну способу їх реалізації. Формальна процедура перестає бути самоціллю — вона має служити справедливому результату.
Ця тенденція свідчить про важливу трансформацію: українське правосуддя поступово переходить від механічного застосування закону до змістовного правозастосування.
Право як зброя: як війна змінила роль судової системи
Після 2022 року право в Україні почало виконувати не лише регулятивну, а й оборонну функцію. У професійному середовищі дедалі частіше використовується поняття lawfare — «правоборство», тобто використання права як інструменту протидії агресії.
Під час конференції «Правоборство — використання права як зброї у війні» Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко підкреслив: поряд із військовою боротьбою держава повинна максимально використовувати юридичні механізми — як національні, так і міжнародні.
Український досвід показав серйозну проблему міжнародного права: після подій 2014 року світова правова система виявилася недостатньо ефективною для стримування агресії. Саме тому після повномасштабного вторгнення українські суди почали активніше інтегрувати міжнародне гуманітарне право у свою практику.
Суди дедалі частіше посилаються на Женевські конвенції, практику міжнародних трибуналів та рішення Європейського суду з прав людини. Це означає, що українська правова система поступово стає частиною глобального правового простору.
Суддя Великої Палати Верховного Суду Олег Ткачук наголосив, що право сьогодні перестає бути лише реакцією на події. Воно стає способом делегітимізації агресії та механізмом відновлення справедливості. У цьому сенсі право в умовах війни перетворюється на окремий фронт боротьби.
Суддівське тлумачення стає ключовим інструментом
Ще одна важлива тенденція — зростання ролі судового тлумачення. Воєнна реальність породжує безліч ситуацій, яких законодавець просто не міг передбачити. У результаті суди дедалі частіше стикаються з проблемою: буквальне застосування норми або не дає відповіді, або призводить до несправедливого результату.
Голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач звернула увагу, що саме судове тлумачення сьогодні стає головним інструментом забезпечення правової визначеності.
Закон більше не сприймається лише як текст — ключового значення набуває його інтерпретація. Суддя фактично стає не лише «застосовувачем» норми, а й учасником формування її змісту.
Дедалі більшого значення набувають принципи права — справедливість, добросовісність, розумність і пропорційність. Вони стають орієнтирами там, де закон не дає прямої відповіді.
Водночас така тенденція має і зворотний бік. Розширення меж суддівського розсуду створює ризик непередбачуваності рішень. Саме тому надзвичайно важливим стає формування сталої судової практики та єдності правових позицій Верховного Суду.
Фактично українська система правосуддя сьогодні шукає новий баланс — між гнучкістю та правовою визначеністю.
Воєнні злочини та нова судова практика
Масштаб правових викликів, пов’язаних із війною, є безпрецедентним для України. За офіційними даними, в Україні зареєстровано понад 225 тисяч воєнних злочинів. Це створює колосальне навантаження на правоохоронну систему, прокуратуру та суди.
Особливу роль у цих процесах відіграє Верховний Суд, який формує нові правові підходи щодо злочину агресії, порушення законів і звичаїв війни та злочинів проти основ національної безпеки.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вже сформувала підходи до тлумачення статті 437 Кримінального кодексу України — злочину агресії. Також активно розвивається практика застосування статті 438 КК України щодо воєнних злочинів.
Окремим напрямом стала практика in absentia — заочного судочинства. Саме в такий спосіб українські суди розглядають справи щодо російських посадовців, депутатів державної думи РФ та інших осіб, які перебувають поза межами української юрисдикції.
Це рішення викликає дискусії в юридичному середовищі, однак українська влада наголошує: в умовах війни це не політичний жест, а процесуальна необхідність. Саме тут українська судова система фактично створює нові моделі правозастосування, які можуть стати прецедентом для міжнародної практики.
Євроінтеграція та цифровізація правосуддя
Паралельно з війною українська судова система проходить ще один масштабний процес — адаптацію до європейських стандартів. Ідеться не лише про зміну законодавства, а й про трансформацію самої філософії правосуддя.
Європейський підхід передбачає, що суд має бути не лише незалежним, а й ефективним, доступним і зрозумілим для громадян. Особливу увагу приділяють дотриманню розумних строків розгляду справ, рівності сторін та передбачуваності судової практики.
Для України це створює подвійний виклик: судова система повинна одночасно реагувати на воєнні обставини та відповідати високим стандартам Європейського Союзу.
Важливим інструментом цієї трансформації стала цифровізація. Електронний суд, дистанційні засідання, відеоконференції та онлайн-комунікація між судом і сторонами вже фактично стали невід’ємною частиною процесу.
Те, що раніше сприймалося як елемент модернізації, сьогодні є необхідною умовою функціонування системи. Водночас цифровізація породжує нові виклики: захист персональних даних, підтвердження автентичності процесуальних дій та забезпечення рівності сторін у дистанційному форматі.
Правосуддя після війни: якою буде нова система
Сучасне українське процесуальне право формується в унікальних історичних умовах — одночасно під впливом війни, реформ та євроінтеграції.
Ця трансформація вже зараз змінює роль суду. Судова практика дедалі більше стає джерелом розвитку права, а суддя — активним учасником його формування. Водночас саме від якості цих змін залежатиме рівень довіри до правосуддя після війни.
Головний виклик полягає в тому, щоб зберегти баланс:
– між гнучкістю і стабільністю;
– між оперативністю і процесуальними гарантіями;
– між національною специфікою і європейськими стандартами.
Українська судова система сьогодні проходить через процес, який у мирних умовах міг би тривати десятиліттями. Саме зараз формується модель правосуддя, яка визначатиме розвиток держави після перемоги.
Діана Горбачук. Київ
Загрузка ...
