Відомий футбольний журналіст Микола Несенюк залишив у Facebook черговий допис про терористичну війну рашистської федерації проти України.
Микола Несенюк (фото: facebook.com)
Вже другий місяць новини стали для нас чимось більшим аніж звичайний потік повідомлень. Тому що тепер ці новини безпосередньо стосуються нас усіх. Від тої чи іншої новини може залежати доля чи життя людей. І не деінде, а поруч із нами, включаючи нас самих. Тому ми намагаємось чути чим більше добрих новин. Бо від недобрих нікуди не подітися.
Серед повідомлень, що надходять до нас цими днями усіма можливими способами, переважна більшість є позитивними. І це нормально — на кожну новину про наші втрати на війні маємо два десятки новин про наші перемоги. І нехай ці перемоги невеликі і далеко не завжди мають стосунок до справ на фронті, це все одно дуже потрібно.
Коли простіше — ми усі щодня і щогодини створюємо добрі новини для себе і для інших. Ми ділимося цими новинами, підтримуючи тим самим наш оптимізм і віру в нашу неминучу перемогу. Тому давайте не мовчати! Давайте повідомляти про кожну добру справу, нехай і не дуже значну. Бо саме із малих справ складається наше життя. Десь знову запрацювало те, що зупинилось з початком війни. Кудись привезли те, що зникло було у перші дні загальної метушні. Хтось розпочав або продовжив роботу на полях, на підприємствах, в установах, навчальних закладах. Десь допомогли біженцям, десь прилаштували дітей, десь відправили щось необхідне тому, хто цього потребує.
Коли до таких новин додавати повідомлення про зупинений ворожий танк, збитий літак чи ракету, знищення окупантів та очищення від них хоча би маленького шматочка нашої землі це все складеться у атмосферу, в якій хочеться жити і працювати. У якій не такі страшні повітряні тривоги і далекі та близькі вибухи. У якій є переконння у нашій правоті та силі!
І нехай серед купи переможних повідомлень є чимало перебільшень або відвертих вигадок, це краще, аніж перебільшувати чи вигадувати погані новини. Філософи стверджують, що насправді існує лише те, у що ми віримо! І тому давайте вірити у добрі новини і самі ці новини створювати. Щоб почути врешті найголовнішу новину, якої ми всі чекаємо з надією і сподіванням. У вільний від роботи час.
Микола НЕСЕНЮК