Остання дорога додому: Ренійська громада попрощалася с загиблим захисником з села Плавні Бургоч Миколою

26 Березня 2026 16:15 Микола Григораш

Сьогодні Ренійська громада провела в останню путь жителя села Плавні, військовослужбовця Миколу Миколайовича Бургоч. Він загинув 19 червня 2025 року поблизу Новомихайлівки на Донеччині, однак тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише після ідентифікації тіло захисника вдалося повернути додому. Більше детальніше – у матеріалі журналіста інтернет-видання «Махала».

Вчора, 25 березня, Микола Бургоч повернувся в рідну громаду «на щиті». Близько 15:00 автомобіль із загиблим захисником в’їхав до міста та проїхав вулицями Степана Чобану, Вознесенською, Госпітальною і Соборною до міського моргу, де воїн провів останню ніч перед похоронами.

Сьогодні вранці траурний кортеж вирушив із моргу і пройшов вулицями Соборною, Віорела Дулоглу та Степана Чобану і рушив у бік села Плавні. Уздовж дороги, там, де проїжджав кортеж, збиралися люди. Біля навчальних закладів зупинилися учні та вчителі, які вийшли з прапорами, ставши на коліно та схиливши голови. До прощання долучилися співробітники міських організацій, перехожі, водії.

Микола Бургоч народився 1973 року у селі Плавні, тут закінчив місцеву школу. Староста села Олена Кара напередодні розповіла журналісту «Махали», що односельці знали Миколу як людину, що не цуралася жодної роботи.

«Він навчався в нашій школі, все дитинство провів у селі. Микола був єдиною дитиною у сім’ї, батько Микола Федорович Бургоч виховав сина сам. Батько пішов із життя 5 березня цього року, так і не дізнавшись долі сина. До останнього він знав лише те, що Микола вважається зниклим безвісти», – сказала Олена Миколаївна.

За словами старости, після школи Микола Бургоч довгий час заробляв по найму, працював у людей в селі. Десь з 2018 року його не було у Плавні, він жив і працював там, де міг знайти роботу.

«Остання зустріч із ним, абсолютно випадкова, у мене була в Ізмаїлі десь у 2020 році, він тоді працював вантажником. Пам’ятаю, навіть вигукнула від несподіванки: «Нікушор, це ти?» Він жив у Ізмаїлі, знімав квартиру. Наскільки мені відомо, своєї сім’ї у нього не було. В нашому селі живуть його тітка та двоюрідні брати. В сусідньому Новосільскому в нього теж є двоюрідні брати», – розповіла Олена Кара.

У Плавні труну з тілом воїна зустрічали мешканці села, вчителі та учні сільського ліцею, всі, хто знав Миколу Бургоч з дитинства та щиро співчувають його рідним та близьким. У сільській Свято-Михайлівській церкві відбулося відспівування.

«Ми організували все, що від нас залежало, щоб наш земляк, який загинув на фронті, був похований з гідністю і пошаною: і живий коридор, і поминальний обід у школі. Ми дуже вдячні всім, хто долучився й допомагав, у тому числі продуктами. В останню путь Миколу проводжало все село», – сказала Олена Кара.