Попалася на очі невелика дискусія в соц.мережах з приводу очікуваного призначення на посаду голови Харківської обласної адміністрації якогось пана Райнина В. Л. Основним лейтмотивом звучить ідея про те, що це діяння спрямоване на «здачу» Харкова сепаратистським рухам.
Не думаю, що цим призначенням переслідується саме така мета. Те, що громадянин Райнин захисник Вітчизни ще той, очевидно. І що його організаційні здібності знаходяться на рівні «нижче плінтуса», так само очевидно. Професійний чиновник-кар'єрист, все життя служив будь-владній системі, за типом відомого персонажа фільму «Самотнє соло для флейти».
Боєць, а вже тим більше керівник боротьби, він ніякий. Принаймні, за вісім місяців каденції на посаді заступника губернатора Харківщини В. Балути пан Райнин не був помічений ні в чому, що було пов'язано або з обороноздатністю області, або з волонтерським рухом, або зі становленням нового патріотичного громадянського суспільства в регіоні.
Зате на іншому фронті Ігор Львович встиг відзначитися. І, швидше за все, причина його можливого призначення в Харків якраз і лежить в цій площині. Це так звана фінансово-економічна діяльність. Тут досягнення пана Райнина набагато помітніше. Вони навіть отримали офіційне визнання. Минуло лише три з гаком місяці діяльності «великого економіста» на посаді заступника голови ОДА, як він вже був удостоєний звання «Заслуженого економіста України». Правда, за які такі економічні заслуги було присвоєно це звання, залишилося таємницею для всіх жителів Харківської області. Але факт має місце.
Можливо, однією з підстав для присвоєння звання стала активна діяльність пана Райнина в області «тендерної» економіки. Самими яскравими фрагментами можна вважати успішну побудову нової схеми тендерних закупівель продуктів харчування для закладів системи освіти та соціального захисту. Однією з перших своїх задач В. Райнин напевно бачив в боротьбі з порушеннями в постачанні продуктів харчування для шкіл, дитячих садків, дитячих будинків і будинків престарілих.
З цієї причини всі попередні постачальники були відсторонені від поставок, а тендери в терміновому порядку були проведені на нових умовах. Результат успішного економічного аналізу очевиден. Переможцями тендерів на нові поставки стали компанії бізнес-партнерів майбутнього заслуженого економіста: якогось пана Ковальова і якогось пана Колесніченка. Вартість продуктів харчування, при погіршенні якості, зросла на 20-35 відсотків.
За інсайдерською інформацією, «економічний ефект» для самого г-на Райнина становив від 15 до 18 відсотків від вартості закупівель. Цілком пристойний результат, гідний включення в нагородний лист щодо присвоєння почесного звання. Тільки одними продуктами харчування тема «тендерної» економіки не обмежилася. За цією ж схемою і з цими ж персонажами були проведені «наукові дослідження» та з постачання бензину і інших ПММ. Точні дані «економічного ефекту» цієї роботи не відомі. Але можна не сумніватися, що «науковий колектив» навряд чи відійшов від своїх правил.
Наступний помітний внесок в економіку області було внесено через підприємство «Харківстандартметрологія». Це підприємство є одним з основних, яке відповідає за сертифікацію продуктів харчування. Хто стикався з цим «бізнесом», знають, що одержання кожного сертифіката супроводжується певним «добровільним пожертвуванням», без якого про отримання сертифіката можна забути. Дуже цікавий об'єкт з точки зору програми економічної теорії обігу грошей між громадянами та чиновниками. Природно, залишитися без уваги нормального економіста цей оббект не міг.
Співавторами пана Райнина в науковій праці під назвою «Харківстандартметрологія» став раніше згадуваний пан Ковальов і один із заступників В. Райнина — пан Коваленко. За сумісництвом — керівник департаменту економіки Харківської ОДА. За інформацією джерел, таким собі «науковим консультантом» в роботі був харківський бізнесмен Євген Черняк.
До речі, в інтернет-публікаціях саме він згадується як активний лобіст очікуваного призначення пана Райнина. Той же пан Ковальов вже давно відомий в місті як «професор кафедри «віджимання і рейдерського захоплення» підприємств і компаній, особливо — державних компаній та підприємств, права керування якими вільно котируються на біржі впливу державних чиновників». Результат цієї «наукової» роботи очевиден.
Хочеться також доповнити кількома штрихами портрет Євгена Черняка. Харків'янин, екс-радник прем'єр-міністра Миколи Азарова, давній товариш Бориса Ложкіна, тезко відомого українського горілчаного бізнесмена. Але бізнес харківського Е. Черняка зовсім інший. Йому належить страхова компанія «Український страховий капітал». Насправді це вивіска.
Компанія не страхує, а займається переведенням і «відмиванням» грошових коштів. До недавнього часу він був партнером Михайла Добкіна і Геннадія Кернеса у банку «Золоті ворота». Банк був успішно розграбований, а вкладники довго оббивали пороги офісу банку на вулиці Новгородської. Така ось «авторська група» успішно контролює управління і грошові потоки цього підприємства. Очевидно, що цей результат так само заслужено претендує на включення в нагородний лист.
Ще однією перлиною в «короні» наукових праць р-на Райнина є державне підприємство «Радіореле». Співавтори вони ж. В результаті встановлено повний контроль над підприємством через «своїх» керівників, що представляють панів Ковальова і Райнина. Грошові потоки підприємства, як і очікувалося, пішли (і продовжують йти) на покриття «наукових» витрат названих осіб. Проведена ними класична економічна операція також, ймовірно, увійшла в нагородний список «Заслуженого економіста України» В. Райнина.
Перелік актуальних науково-економічних праць В. Райнина і його співавторів можна продовжувати ще довго. Не в цьому суть, насправді. Просто з усього цього явно і очевидно простежується мотиваційна складова чиновників з адміністрації президента при вирішенні питання про призначення пана Райнина на посаду керівника Харківської ОДА.
Особливо, якщо знати про те, що напередодні підготовки цього рішення в адміністрації були помічені і пан Черняк та інші добродії з «близького наукового кола» обговорюваної персони. Найстрашніше те, що за всією цією історією неприкрито стирчать вуха… кого б ви думали? Правильно. Геннадія Адольфовича Кернеса, відомого сепаратиста і шахрая, який знову обходить всіх на віражі.
Євген Черняк дуже близько знайомий (не дивно, маючи спільний бізнес) з Кернесом, вони постійно контактують. І мера Харкова вельми влаштує такий слизький і безхребетний губернатор Ігор Райнин. Адже це допоможе йому і далі продовжити «обносити» йому не тільки міську казну, але й область. Е. Черняк не має тих коштів, які б зацікавили главу АП Б. Ложкіна, тому тандем Кернес-Черняк цілком зрозумілий.
Виходить, що «Гепа»-Кернес знову переграв всіх. Невідома лише реальна ціна питання. Це ж який об'єм «економічного ефекту» має бути, що б на кону виявилася ціла область?
Ось і виходить, що поки на фронті ллється кров патріотів, ділки начебто Райнина, Черняка, Кернеса, які уникли участі у боротьбі українського народу проти режиму Януковича, терористами і окупантами, продовжують обтяпивать свої брудні справи та обслуговувати виключно свої інтереси.
Їх боротьба — боротьба за грошові знаки. У цьому вони послідовні і, можна сказати, «ідейні». Під лише перемогти терор на Харківщині це навряд чи допоможе. А адже Харківська область сьогодні — це прифронтовій і багато в чому ключовою у протистоянні з агресором український регіон. Поки ще український.
Загрузка ...
