28/03/2023 29
Хочемо познайомити вас з молодими професіоналами своєї справи, які проживають і працюють в Арцизькій громаді.
Це — Іван Євгенович Чебан, молодий лікар Арцизької центральної опорної лікарні. Незважаючи на свій молодий вік, встиг попрацювати за профільною спеціальністю лікарем в інфекційному відділенні та навіть виконував обов’язки завідуючого коронавірусним відділенням при Арцизькій опорній лікарні, а з 1 січня 2023 року є лікарем-терапевтом у терапевтичному відділенні. — Іване, розкажіть, будь ласка, коротко про себе. — Мені 28 років. Родом я з с. Виноградівка Арцизької громади. У 2011 році, після закінчення Виноградівської загальноосвітньої школи, я став студентом Одеського медичного університету, обрав педіатричний факультет. У 2017 році, після завершення медичного університету, мене направили проходити інтернатуру до Херсонської клінічної лікарні ім. А.С. Лучанського, де я два роки працював дільничним педіатром. Херсон – велике місто, темп роботи був шаленим. Але там я добре навчився працювати в умовах підвищеного навантаження, що є необхідною навичкою у роботі з дітьми. Згодом цей досвід став мені у пригоді. — Чому обрали професію медика? — Як би банально це не прозвучало, але основною причиною вибору саме цієї професії було бажання приносити людям користь, хотілося робити щось суттєве, значуще. Не останню роль у виборі професії відіграла моя мама Антоніна Георгіївна Чебан, досвідчений медичний працівник. Завдяки їй я не з чуток багато знав про медицину і міг уявити собі свою майбутню роботу. — Чому вирішили повернутися до Арциза після закінчення інтернатури? — Протягом усього терміну проходження інтернатури я не втрачав зв’язку з Євгеном Івановичем Челаком, генеральним директором Арцизької центральної опорної лікарні. Саме він неодноразово запрошував мене на роботу до Арцизької лікарні. — Але ж Херсон, так би мовити, перспективніше місто, чи не краще було б продовжити там свою медичну практику? — У 2017 році, незважаючи на початок медичної реформи, різниця в заробітній платі у лікаря-початківця обласної та районної лікарні все ще була невелика. Заробітку звичайного дільничного педіатра не вистачало навіть для сплатити за проживання. Євген Іванович розповів мені, що в Арцизькому районі діє програма «Кадри», яка була започаткована для підтримки молодих лікарів, які виявили бажання приїхати до Арциза, щоб працювати в місцевій лікарні. За рахунок коштів районного бюджету молодим медикам компенсувалася оплата оренди житла та комунальних послуг. Цей факт став одним із визначальних у моєму рішенні повернутися додому. А у травні 2022 року Арцизький міський голова вручив мені ключі від квартири, яку я отримав за рахунок бюджету Арцизької громади в рамках діючої міської програми «Кадри». — Пам’ятаєте перші враження від роботи в Арцизькій лікарні? — Я прийшов до Арцизької лікарні вже не як студент-практикант чи інтерн. Маючи диплом спеціаліста та дворічний досвід роботи в херсонській лікарні, я був готовий до максимального рівня відповідальності на новому робочому місці. Водночас я мав куратора, котрим став завідувач дитячого відділення Анатолій Харлампович Албур. Він допоміг мені не лише адаптуватися в лікарні, але й охоче ділився своїм досвідом та знаннями. Трохи згодом мені запропонували курирувати маленьких пацієнтів у інфекційному відділенні, а потім почалася пандемія коронавірусу. Так розпочався мій новий етап розвитку як лікаря. — Розкажіть докладніше — Перші захворювання на коронавірус в Україні були зафіксовані у березні 2020 року. В Арцизі люди із симптомами цієї інфекції почали звертатися до лікарні з квітня. Оскільки я працював у інфекційному відділенні, я вже не міг займатися пацієнтами з дитячого відділення, бо існувала вірогідність мого контакту з інфікованими коронавірусом. Тобто, щоб уникнути зараження дітей коронавірусом, я вже не мав права займатися їх лікуванням.
Тому мені довелося повністю присвятити себе роботі в інфекційному відділенні. Трохи згодом на базі нашої лікарні було створене окреме коронавірусне відділення, куди я був направлений спочатку як черговий лікар, а потім мене призначили виконуючим обов’язки завідувача. У цьому відділені я пропрацював 2 роки, аж до спаду масової захворюваності населення коронавірусом. А вже з 1 січня цього року мене було направлено працювжвати лікарем-терапевтом до терапевтичного відділення під керівництвом завідуючого Олександри Дмитрівни Бузіян. — Що зараз для Вас найважче у роботі? — Складно сказати. Напевно, усвідомлення високого рівня покладеної на мене відповідальності. Але, як свідчить практика, з усіма труднощами можна впоратися, розібратися в ситуації, знайти правильний шлях вирішення проблеми, особливо коли розраховуєш на підтримку досвідчених колег і, найголовніше, отримуєш її. 
Загрузка ...
