Проукраїнський мітинг у Донецьку, 13 березня 2014 року. Фото: Сергій Ваганов
Але через 10 років після окупації своїх рідних міст більшість учасників проукраїнських мітингів в Донецьку кажуть: вони все ж таки вірили, що ці акції можуть щось змінити.
«Перед нами був приклад Євромайдану, який закінчився буквально за тиждень до початку протистояння із проросійськими активістами. Ми тоді витримали три місяці важкої щоденної боротьби і перемогли. Тому ми вважали нашу боротьбу за Україну в тих умовах абсолютно необхідною», – ділиться думками Артур Шевцов.
Він виїхав з міста 2 травня 2014 року після того, як в центрі Донецька був захоплений в полон один із лідерів самооборони Микола Якубович.
«В полоні вже перебували мої однопартійці з Костянтинівки – Артем Попік та Ярослав Маланчук. А ще за два тижні до того був викрадений та убитий депутат Горлівської міської ради Володимир Рибак, якого я теж знав особисто. Я зрозумів що нас – українських активістів – будуть відловлювати і вбивати, тому прийняв рішення виїжджати з міста», – каже Артур Шевцов.
Ніхто з опитаних навесні 2014 року навіть не уявляв, що на Донецьк чекає окупація, а на Україну – війна. Але учасники тих мітингів кажуть: виходили на вулиці не дарма.
«Євромайдан у Києві змінив, як мінімум верхівку влади, почав злам тієї системи, змінив вектор руху від РФ до ЄС. Євромайдани у містах в регіонах теж були про це. Але коли Євромайдан у Донецьку припинив виходити через небезпеку, то на противагу “русской весне” з’явились мітинги за український Донецьк. Люди виходили з бажанням показати, що Донецьк – це Україна, і що вони можуть хотіти змін всередині своєї країни, але що вони точно не хочуть ставати частиною Росії. Про героїчний спротив українців Херсонщини ми багато бачили і чули в 2022 році. Але чомусь прийнято вважати, що спротиву мешканців Донеччини, Луганщини та Криму не було в 2014 році. Хоча він був. Не менш небезпечний і не менш героїчний», – каже Катерина Жемчужникова.
Проукраїнський мітинг у Донецьку 5 березня 2014 року. Фото: Сергій Ваганов
Загалом у березні-квітні 2014 року в Донецьку пройшло п’ять проукраїнських мітингів.
«Я не шкодую, я вірю, що колись повернусь до Донецька, на наш Майдан до пам’ятника Шевченку і ми там всі обіймемось. Колись це буде», – сподівається Любов Раковиця.
Вікторія Іщенко
Перше фото: Epa