31 Березня 2026 16:16 Лілія Биковська
Болград не завжди був просто містом із вулицями, кварталами і мікрорайонами. З перших десятиліть свого існування він мав особливу структуру міського життя. Місто поділялося на окремі райони — махали, що були не просто частинами населеного пункту, а окремими світами зі своїм характером, традиціями та межами. Тут знали, хто звідки, хто з ким дружить і навіть — хто має право заходити на «чужу» територію. Сьогодні ці назви майже зникли з повсякденного вжитку, але саме вони допомагають зрозуміти, як формувався Болград і як жили його мешканці.
Нагадаємо, що слово «махала» або «магала» означає частину міста, квартал або мікрорайон. Воно має тюркське походження і потрапило до Бессарабії разом із балканськими переселенцями понад два століття тому. У регіоні воно не мало релігійного значення і використовувалося лише для позначення територіальних частин поселення.
Махала була не просто територією, а спільнотою. За архівними матеріалами Болградського туристично-інформаційного центру, саме махала стала основою внутрішнього устрою Болграда в ХІХ столітті. Через них формувалося повсякденне життя міста: тут розвивалися ремесла, передавалися професії, будувалися родинні зв’язки. Часто в межах однієї махали селилися переселенці з одного регіону, що дозволяло зберігати мову, традиції та побут, до яких вони звикли.
Ці мікрорайони виникли практично одночасно з утворенням самого міста — два сторіччя тому, і кожна махала має свою окрему історію. Фактично Болград від самого початку будувався як місто, поділене на такі райони. Попри те, що межі махали не були зафіксовані документально, вони чітко існували в уявленні мешканців. Люди добре знали, де проходить умовний кордон між районами, і дотримувалися його у повсякденному житті. Орієнтовно місто поділяли вулиці Ялпузька (нині Сергієнка) та Бульварна (нині проспект Соборний), які фактично розмежовували територію на чотири частини.
Історично Болград поділявся на чотири основні махали: Туканську, Сливенську, Ямбольську та Кримську. Кожна з них формувалася під впливом переселенців із різних регіонів й тому зберігала свій автентичний побут і навіть певний характер.
Кожна махала виникала в різний час, зокрема, Туканська махала сформувалася однією з перших — приблизно у 1821 році. Сливенська та Ямбольська активно розвивалися пізніше, після переселення болгар із Криму у 1865-х роках. Кримська махала пов’язана саме з цими переселенцями, які до того проживали на території Криму.
Окремі махали також мали своє просторове розташування відносно ключових об’єктів міста. Зокрема, Сливенська махала знаходилася у південно-східній частині Болграда, якщо орієнтуватися від Спасо-Преображенського собору, тоді як Ямбольська — на північ від церкви Святого Миколая.
Там, де починався формуватися Болград
Туканська махала вважається найдавнішою частиною Болграда — її формування датується 1821 роком. За архівними матеріалами туристично-інформаційного центру та даними краєзнавців, Туканська була не лише першою, а й найбільшою та найбагатшою махалою Болграда.
Її мешканців називали туканцями — тобто «тутешніми». За однією з поширених версій, сама назва виникла з живої мови переселенців: коли новоприбулі запитували місцевих «Ут де сі?» («Звідки ти?»), ті відповідали: «Тука мі» — «ми звідси». З часом ця відповідь закріпилася як назва цілої частини міста.
Туканська махала формувалася на базі найперших поселень болгарських переселенців, які оселилися тут після втечі від Османської імперії. Частина дослідників також пов’язує її із більш ранньою Сопотською махалою — одним із перших осередків колоністів, яку згодом поглинула Туканська махала після 1830 року.
Господарське життя Туканської махали було тісно пов’язане із землею. Її мешканці займалися землеробством, вирощуванням овочів, виноградарством і скотарством. Останнє відігравало особливо важливу роль: у заможних господарствах налічувалося від 500 до 1000 голів овець, що за мірками XIX століття вважалося показником значного достатку. Саме тому Туканську махалу часто називали найбагатшою у місті. Втім, не лише добробут визначав її обличчя. За спогадами старожилів, туканці вирізнялися особливим характером — прямим, жорстким і впертим. У народі про них говорили як про людей із «твердою головою», які не поступаються своїм і завжди стоять на своєму.
Для мешканців межі махали були цілком реальними: перехід до «чужої» махали міг вимагати дотримання негласних правил. За спогадами уродженця Болграда, досліджувача історії Валерія Бессарабського, якщо хлопець приходив до іншого району, він мав «поставити магарич» — зазвичай відро вина як знак поваги.
Згодом на території Туканської махали розміщувалися значущі об’єкти — навчальні заклади, лікарня, підприємства, що ще раз підкреслює її ключову роль у розвитку Болграда.
Туканська махала в Болграді
Туканська махала в Болграді
Туканська махала в Болграді
Туканська махала в Болграді
Район «золотих рук»
Сливенська махала сформувалася у Болграді після переселення болгар із міста Сливен та навколишніх регіонів у 1865 році. На відміну від більш аграрної Туканської чи спокійнішої Ямбольської махали, Сливенська від самого початку вирізнялася як осередок ремесел і торгівлі. Її мешканці займалися рибальством, торгівлею та різноманітними ремеслами — тут працювали ковалі, шевці, кравці, теслярі, бондарі, муляри. Фактично це був район «золотих рук», куди зверталися, коли потрібно було щось виготовити, полагодити чи збудувати. Саме сливенські майстри значною мірою формували економічне життя Болграда, а їхня праця цінувалася навіть за межами міста — фахівців запрошували на роботу до Румунії, відзначаючи їхню старанність і високу якість виконання.
У Сливенській махалі формувався прошарок ремісників і дрібних підприємців, для яких важливими були репутація, майстерність і здатність заробляти. Саме завдяки таким районам Болград поступово розвивався не лише як аграрне поселення, а і як ремісничо-торговельний центр Буджака.
Сливенська махала в Болграді
Сливенська махала в Болграді
Сливенська махала в БолградіТериторія іншого життя
Водночас структура самої махали була неоднорідною. За архівними даними, в її межах існували різні за рівнем достатку частини. Зокрема, в окремій зоні, ближче до ярів і берегів лиману, селилися найбідніші мешканці міста — саме тут згодом сформувався окремий район, відомий як Парцалія або Парцал-махала, який став особливим соціальним явищем у структурі Болграда. З часом ця територія почала сприйматися як окрема частина міста зі своєю специфікою, що згодом викликало різні трактування її статусу серед дослідників.
Парцал-махала в Болграді
Парцал-махала в Болграді
У Парцалії формувався інший, більш скромний і складний побут, який відрізнявся від заможних частин міста. У дослідженнях існує й пояснення походження назви. Зокрема, її пов’язують зі словом «парцел» (від румунського parcelă, французького parcelle, латинського particula), що означає земельну ділянку або наділ. У такому контексті Парцал-махала розглядається як квартал нового типу, сформований у середині XIX століття внаслідок поділу землі на окремі ділянки та впровадження більш регулярного планування міста. Подібні території надавалися переселенцям, ремісникам, молодим родинам і відставним військовим — тим, хто потребував власного простору для початку нового життя. Такий підхід дозволяє побачити Парцалію не лише як «район бідності», а і як ознаку розвитку Болграда, його поступового переходу до впорядкованої міської структури.
Іншу інтерпретацію подає Валерій Бессарабський. За його словами, Парцал-махала не була окремим районом і не виділялася як самостійна одиниця, а фактично була народною назвою Кримської махали. Саме її, за спогадами старожилів, називали «Парцал-махалою» через складні умови життя переселенців із Криму, які прибували до Болграда без майна і починали життя з нуля. При цьому сам термін «парцал» у болгарській мові означає «клапоть», «ганчір’я» і в розмовному значенні вказує на бідність та нужденність — тобто є прямою характеристикою соціального стану мешканців цього району.
Попри різні інтерпретації, всі вони сходяться в одному: Парцал-махала пов’язана з темою соціальної нерівності, складного побуту та водночас виживання і пристосування до життя.
Територія, де праця була головною цінністю
Ямбольська махала була однією з ключових частин старого Болграда, сформованою після переселення болгар із міста Ямбол у середині ХІХ століття. Її формування пов’язують із 1865 роком — періодом активного розширення міста та заселення нових територій.
Попри те, що за архівними даними жителі Ямбольської махали здебільшого займалися ремеслами, у ширшому розумінні цей район також мав виразний господарський характер. Тут поєднувалися ручна праця, землеробство та виноградарство — традиції, які переселенці привезли із собою з батьківщини.
Ямбольська махала постає як простір спокійної, розміреної праці. Тут не було показної заможності, але цінувалися стабільність, витримка і результат. Люди працювали на землі, вирощували зерно, овочі, виноград, закладали сади, формуючи продовольчу основу міста. Саме звідси значною мірою наповнювалися місцеві ринки — продуктами землеробства, плодами садів і виноградниками.
За спогадами, мешканців махали характеризували як стриманих, ґрунтовних і надійних людей. Тут більше цінували не гучні слова, а працю: посіяти — виростити, закласти — передати дітям.
Сьогодні територія колишньої Ямбольської махали інтегрована в сучасний міський простір, однак окремі її риси збереглися. Зокрема, до неї історично відносять район собору Святого Миколая, ринку, автостанції, а також навчальну будівлю школи №3. У забудові досі можна впізнати елементи старого укладу — одноповерхові будинки, глибокі двори, господарські споруди.
Ямбольська махала в Болграді
Ямбольська махала в Болграді
Ямбольська махала в Болграді
Ямбольська махала в Болграді
Ямбольська махала в Болграді
Ямбольська махала в БолградіРайон мобільності та торгівлі кіньми
Кримська махала сформувалася у Болграді, коли до міста прибули болгари з території Криму, куди вони переселилися раніше. На відміну від інших територій, які формувалися поступово, Кримська виникла як результат конкретного історичного процесу — вимушеного переселення. Її мешканці принесли із собою досвід життя в інших умовах, але водночас були змушені починати майже з нуля.
Мешканці Кримської махали займалися передусім купівлею та перепродажем коней (джамбаза), а також конярством. Це сформувало особливий економічний профіль району, пов’язаний із торгівлею, мобільністю та практичними навичками ведення господарства.
У спогадах жителів Болграда Кримська махала постає як більш стриманий і менш заможний район порівняно з іншими частинами Болграда. Тут переважав приватний сектор, прості будинки та скромні двори. Побут формувався в умовах необхідності швидко облаштовувати життя, працювати і пристосовуватися до нових реалій.
Попри це, саме в Кримській махалі особливо відчувалася згуртованість громади. Люди підтримували одне одного, передавали досвід, допомагали в господарстві — адже для багатьох це був єдиний спосіб закріпитися на новому місці.
З часом цей район інтегрувався в загальну структуру Болграда, але зберіг риси окремого житлового масиву. Сьогодні ця частина міста залишається переважно приватною забудовою. Тут і досі можна впізнати планування старих дворів, характерну забудову та спокійний ритм життя, що сформувався ще у ХІХ столітті.
Болград ХІХ століття — це не лише історія переселень та поділів, а й передусім історія людей, які будували своє життя з нуля, зберігали традиції й водночас пристосовувалися до нових умов. Кожна махала була не просто частиною міста, а окремим світом із власним ритмом, характером і пам’яттю. Саме через ці локальні історії розкривається справжній Болград — багатошаровий, живий і сформований долями різних поколінь.
Болград Болградський район Відкриваємо українську Бессарабію Історія краю Новини Спецпроєкт Суспільство
Загрузка ...
