В Южному попрощалися з 39-річним Героєм України Андрієм Єфімчуком (фоторепортаж) 22.09.202322.09.2023 431 1 Коментар до В Южному попрощалися з 39-річним Героєм України Андрієм Єфімчуком (фоторепортаж)
Хоробрий Воїн, вірний Захисник своєї Батьківщини, турботливий син, люблячий чоловік та батько, надійний безкорисливий друг… все це про Андрія Анатолійовича Єфімчука, нашого Героя. Южненська громада в черговий раз в жалобі, в черговий раз втратила свого земляка, який ціною власного життя виборював на полі бою вільне та щасливе майбутнє для своїх співвітчизників, своєї України. Серце 39-річного військовослужбовця зупинилося 18 вересня цього року. Розвідник-навідник розвідувального відділення розвідувальної роти, солдат ЗСУ в/ч А2298 загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Андрій став 31-м військовослужбовцем Южненської ОТГ, якого громада провела в останню путь.
О 10:00 в Южному відбулась загальноміська хвилина мовчання в пам’ять про загиблого військовослужбовця. Попрощатися з Андрієм Єфімчуком сьогодні, 22 вересня, прийшли його сім’я, друзі, побратими, однокласники та вчителі, представники Южненської міськради (один депутат та співробітники виконкому).
Олена Баранецька, заступниця міського голови-начальниця управління освіти: «Сьогодні вкотре схиляємо наші голови в скорботі і пошані до нашого Героя. Вкотре прощаємося з молодим життям. Ворог забирає в нас найцінніше – життя наших Героїв, саме на них тримається наше сьогодення. Дякуємо родині, матері, схиляємо голови перед Вами і просимо пробачення за те, що не змогли зробити для вашого сина, чоловіка, батька…».
Раїса Артюшевська, вчителька Ліцею №2: «Сьогодні ще один наш журавлик, наш український козак летить у засвіти. Я була класним керівником в паралельному класі, за ці два дні ми пригадали все про цю дитину. Я не можу зрозуміти одного, чому Господь забирає найкращих? Андрій – це сонечко, та зірочка і той вогник, який був в нашій школі. Я зараз дивлюся на всіх, хто тут присутній, це і родина Шерстньових, яка разом грала з ним на футбольному полі, це і дуже багато випускників нашого Ліцею, які вчилися і дружили разом з Андрієм. Всі знали його… Його побратими писали, що він настільки вірив в перемогу України, говорив, що вона обов’язково настане. Андрій був дуже порядним сім’янином, від зовсім нещодавно був у відпустці, він намагався тут в Южному зустрітися з кожним, кожну вільну хвилинку провести зі своїми близькими, а потім повернувся у військову частину і через два дні загинув. Ну, як це можливо таке? Це дуже боляче. Ми безмежно вдячні матері, в якої сьогодні не видно очей із-за нескінчених сліз; дружині, яка вірно прожила з ним всі ці роки; безмежно вдячні тому вогнику, який залишився в наших серцях! Пам’ятаймо про тих, хто безвісти пропав, пам’ятаймо про тих, хто як встав – так і впав, пам’ятаймо про тих, хто згоріли, мов зорі, такі чисті і чесні, як повітря прозоре…».
Прощання з Воїном відбулося біля пам’ятника Захисникам Вітчизни на площі Перемоги. Священнослужитель храму Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ Микола Віщун провів панахиду за загиблим. Присутні проводжали в останню путь свого Героя, стоячи на колінах. В Андрія Єфімчука залишилися дружина Ольга та неповнолітня донька Анна.
Загрузка ...
