21 Березня 2026 12:03 Ганна Ковальова
У столиці відбувся закритий передпоказ документального фільму «Вона» режисерки з села Криничне Болградського району Тетяни Станєвої. Стрічка є документальним щоденником трьох жительок Болграда – Ольги, Олени та Ніни, чиї чоловіки служать у 88 окремому батальйоні морської піхоти. Детальніше про подію розповіли організатори.
Показ у Києві відбувся в атмосфері тепла та взаємопідтримки. На події були присутні головні героїні фільму, які після перегляду поділилися своїми переживаннями та досвідом життя в очікуванні.
“Я рада, що такий фільм є. Дякуючи режисерці, яка знімала попри все – попри наші емоційні стани, попри наші постійні, дуже багаточисленні “ні”, “не на часі”. Тому дякую Тетяні Станєвій, дякую дівчатам. Моє серце зараз з кожною жінкою, яка чекає свого чоловіка з війни. Це дуже важко. Ми звикли жити в цих реаліях, але я сама ловлю себе на думці, що я уже просто собі живу, доглядаю дітей, забуваю про реальність, а потім згадую – ми ж у війні живемо. Це дуже страшно, що ми звикли в цьому жити вже” – зазначила Олена Лисак.
Глядачі проживали кожен епізод разом з героями та організаторам: плакали і сміялися, переривали оплесками емоційні моменти, а після показу аплодували стоячи.
“Нам дуже сподобалася ця ідея показати війну, так би мовити, через звичайних жінок. Але це незвичайні жінки. Вони неймовірні! І таких жінок зараз багато! І саме вони допомагають чоловікам бути захисниками і робити ті неймовірні речі, які вони роблять. Дякую і вклоняюся! Слава Україні!” – зазначила глядачка Лілія Млинарич, експертка мистецьких конкурсів Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.
Також своїми емоціями поділилася українська акторка Римма Зюбіна: “Я знаю фільми, які створювалися на тлі цієї страшної війни протягом року, але я не бачила ще фільмів, які знімали протягом чотирьох років. І ми бачили весь цей жах, цю нескінченність, ці марні надії у 22-му році, що вже скоро ось-ось все закінчиться… І потім попри все народжуються діти, попри все ми досі чекаємо…І дуже вдячна Тетяні Станєвій та героям за цей фільм, бо для мене, як мами хлопчика-добровольця, це кіно було дуже-дуже важливим”.
У межах презентації була представлена фотовиставка кадрів із фільму та процесу знімання.
Свої роботи представили фотографиня Юліана Литвиненко та Олександр Барон – український етнограф болгарського походження, фотокореспондент і військовослужбовець Національної гвардії України, який також був одним з операторів стрічки. Окреме місце в експозиції зайняли роботи Костянтина Гузенка – документального та художнього фотографа, який служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Костянтин Гузенко загинув через три дні після створення цих світлин. Йому було 28 років.
По одній роботі кожного фотографа, а також інші лоти, повʼязані з 88 батальйоном морської піхоти та Бессарабією, були розіграні під час проведення аукціону. Таким чином на допомогу морпіхам вдалося зібрати 117 200 гривень.
Під час заходу Тетяна Станєва та меценат Віктор Куртєв були відзначені почесними нагородами «Крила підтримки» від 88 окремого батальйону морської піхоти. Це знак вдячності за системну підтримку військових 88 батальйону, а також увагу до їхніх історій та внесок у збереження людського виміру війни через кіно.
Нагадаємо, перший передпоказ відбувся у Болгарії. Після цього фільм показали у місті Болград. Про те, як все пройшло, дивіться у відеорепортажі Махали за посиланням.
Фото: Денис Сивенко, Юліана Литвиненко
Культура Новини Суспільство
Загрузка ...
