24 Лютого 2026 18:17 Микола Григораш
24 лютого Україна відзначає річницю початку повномасштабного вторгнення. Цей день чотири роки тому розділив життя кожного українця на «до» і «після». У Рені пам’ятні заходи розпочалися зранку урочистим молебнем за Україну у Свято-Вознесенському соборі, а опівдні у парку Перемоги відбувся меморіальний захід «В ім’я свободи», на якому відкрили два нових банери на честь загиблих захисників. На заході побував журналіст інтернет-видання «Махала».
На межі людських можливостей
«Сьогодні календар знову зупинився на даті, яка розділила наше життя на до і після. Чотири роки. Чотири роки, як кожен світанок ми виборюємо ціною надлюдських зусиль», – такими словами відкрила меморіальний захід ведуча.
Жителі громади зібралися на Алеї слави, щоб схилити голови перед подвигом тих, хто віддав життя за свободу України.
«Чотири роки, як наше небо тримається не на хмарах, а на плечах наших титанів. Ми звикли вимірювати час датами, але цю війну ми вимірюємо подихами. За цим лютневим днем 1461 день безперервної мужності. 35 064 години боротьби, де кожна хвилина прожита на межі людських можливостей», – говорила ведуча.
Коли слова гімну стають станом душі
Урочисті слова про те, що рядок гімну «душу й тіло ми положим за нашу свободу» перестав бути просто словами, відлунювали над Алеєю слави. Цей рядок став станом душі, закарбованим у крові та сталі, у серцях тих, хто виконав присягу до кінця.
Далі пролунав державний гімн України.
«Іспит на національну гідність, на здатність бути народом. Це біль, який пронизує серце кожного українця. Та попри все, ми вистоїли, ми боремося, ми даємо відсіч», – продовжувала ведуча.
«Протягом віків наш народ понад усе цінував вірність батьківщині, мужність і відвагу тих, хто ставав на захист справедливості. Сьогодні ми зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять тих, хто захищав наше право на життя, на мову, на майбутнє. Бо доля однієї родини – це доля всієї країни», – наголосила вона.
Немає чужого болю
Ренійська громада стала частиною великого щита, що тримає Україну. Кожен воїн, чиє обличчя з’явилося на Алеї слави, зробив усе, щоб українське слово продовжувало звучати, щоб діти мали свою землю під ногами.
«Ми єдина родина, об’єднана спільним болем і спільною вірою. І поки ми пам’ятаємо імена наших земляків, поки стоїмо пліч-о-пліч, Україна незламна. Сьогодні на цій Алеї слави ми схиляємо голови над тими, хто віддав найдорожче – своє життя за нашу свободу і майбутнє. Для когось вони військові, для когось земляки, а для когось найрідніші люди, чиї голоси живуть лише в спогадах. Кожне ім’я – окрема історія мужності, чесності і безмежної любові до України», – сказала ведуча перед тим, як пролунали імена героїв.
На їхню честь було оголошено хвилину мовчання.
Державні нагороди та нові портрети на Алеї слави
Особливою частиною заходу стало вручення державних нагород. Молодший сержант Роман Маргаза, який служив кінологом у лавах Національної гвардії України разом зі своїм чотирилапим другом, а після лютого 2022-го без вагань повернувся до строю у складі Збройних Сил України. 9 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Роман героїчно загинув.
«За мужність, вірність військовій присязі та самопожертву, відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №593 від 7 серпня 2025 року молодшого сержанта Маргазу Романа Валерійовича нагороджено посмертно почесними нагородними знаками та сертифікатами Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» та «Честь та пам’ять», – повідомила ведуча.
Державні нагороди, які Роман отримав посмертно, передали матері героя Олені Іванівні Маргаза. Право вручити нагороди надали секретареві Ренійської міської ради Іллі Кєліогло.
«Нажаль, Небесний легіон Ренійської громади знову поповнився новими іменами. Але Алея слави стає довшою, і ціна нашої свободи ще болючішою. Сьогодні ми відкриваємо дві світлини на знак глибокої шани і вічної пам’яті про двох відважних синів Ренійської громади, які віддали своє життя за Україну. Данііл Соколов – захисник України, світла людина з великим серцем і незламним духом. Він був серед тих, хто встав на захист рідної землі, щоб уберегти кожного з нас. Валерій Дали – боєць, який відповів на поклик обов’язку й виконав його до кінця», – сказала ведуча.
Вікна у вічність
«Це не просто портрети. Це вікна у вічність. Погляди, які й далі оберігають наше місто. Кожна алея слави в Україні – це шрам. Але це й знак того, що ми заплатили високу ціну за право бути вільними. Ми низько клоняємось родинам героїв. Ви виховали гідних синів, достойних людей. Ваша втрата – це біль усієї держави. Нехай там, де спочивають наші герої, розквітають найпрекрасніші квіти як знак нашої вдячності і вічної любові. І майорять українські прапори», – завершила промову ведуча.
Протягом заходу звучали вірші та музичні номера, присвячені незламності українського духу. Кожне слово, кожна нота нагадували про ціну, яку заплатила держава за право на свободу.
Після меморіального заходу присутні вклонилися хвилиною мовчання та поклали квіти до портретів полеглих героїв на Алеї слави. Цього дня Ренійська громада знову довела: пам’ять про захисників живе в серці кожного, хто вистояв ці чотири роки війни. І поки ми пам’ятаємо їхні імена, Україна залишається незламною.
Війна Ізмаїльський район Новини Ренійська громада
Загрузка ...
