25 Лютого 2026 15:30 Микола Григораш
У січні 2006 року в Котловинській школі відкрили невеличку музейну кімнату, яку назвали «Гагауз еві» – «Гагаузький дім». На той час навряд чи хтось міг припустити, що з цієї крихітної експозиції виросте справжній музейний комплекс, який протягом двох десятиліть стане не просто зібранням старовинних речей, а справжнім історико-патріотичним центром єдиного гагаузького села Ренійської громади. Сьогодні музейні зали займають уже чотири приміщення та коридор, а в книзі обліку зареєстровано понад чотири тисячі експонатів. Про те, як усе починалося, хто наповнює музей скарбами минулого і чому сюди повертаються всі, хто хоча б один раз тут побував, – у матеріалі інтернет-видання «Махала».
Від однієї кімнати до зразкового музею
Ідея створити музей належала директорці школи Прасковії Долапчи. Перших відвідувачів він прийняв вже в лютому 2006-го.
«Потім у квітні того ж року з’явився зал «Історія школи», у вересні – зал «Світлиця», в якому зібрані література, предмети мистецтва й експонати, що стали втіленням творчих досягнень учнів і педагогів, а в жовтні – зал «Історія села», – розповідає керівниця музейного комплексу Ніна Дейнека, одна з тих, хто стояв біля його витоків.
Сьогодні музей займає чотири приміщення та коридор. У 2020 році комплекс, профіль якого історико-етнографічний, отримав звання зразкового. І з того часу, як кажуть самі музейники, тримають планку, щоб відповідати цьому високому статусу.
Збір матеріалів і експонатів став справді народною справою. У ньому взяли й беруть участь жителі села, педагогічний та учнівський колективи школи, працівники Будинку культури, бібліотек, ветерани й активісти Котловини. Кожен, хто хоча б раз потрапляє до музею, як правило, «запалюється» і починає шукати щось цінне для колекції. Наприклад, уродженець села Артем Булгару ще у 2019 році, коли в черговий раз побував у музеї, подарував невеликий сувенір, привезений з Туреччини.
Артем Булгару та Ніна Дейнека
«Хотіла б відзначити, що в якості екскурсоводів у нас виступають учні 5-11 класів, проводять екскурсії українською та гагаузькою мовами. Ми працюємо в тісній взаємодії не тільки з педколективом і учнями школи, а й з бібліотеками, шкільною та сільською, а також із Будинком культури», – каже Ніна Іванівна.
Свої корективи внесла війна
Музей планував багато цікавих тематичних екскурсій, але почалася війна. Вона внесла свої корективи, однак не зупинила роботу. Навпаки – команда музею вирішила, що їхній заклад має стати важливим історико-патріотичним центром села саме зараз, у найскладніший час.
9 березня 2022 року музей першим у Ренійській громаді провів екскурсію для внутрішньо переміщених осіб. Того дня прийшло близько 40 людей – дорослі й діти різного віку. Відвідувачам сподобалося, вони запитали, чи будуть ще такі екскурсії. І наступного дня музей провів чергову, а потім ще й ще. Загалом з 10 березня по 31 травня 2022 року для переселенців організували 16 екскурсій.
Ніна Дейнека проводить екскурсію. Фото з архіву Ніни Дейнека
«Переселенці ставили дуже багато цікавих запитань, адже багато хто в Котловині опинився вперше й раніше навіть не знав про існування нашого села і ніколи не чув про такий народ, як гагаузи», – згадує Ніна Дейнека.
Програма екскурсій включала відвідування не лише музейного комплексу, а й бібліотек, Будинку культури та двох підготовлених залів у майбутній будівлі музею, де екскурсії проводить Прасковія Долапчи. У БК для гостей організовували ігрові, спортивні та бібліотечні заходи. Зокрема, присвячені творчості покійного «котловинського Езопа» Василя Узунова.
Крім того, для дітей переміщених осіб завідувачка господарством школи Д.І. Цонкова провела чотири майстер-класи з гри в кістки.
Коли переселенці стають помічниками
Музей на той момент вирішив не просто приймати гостей, а залучити їх до співпраці. Серед переселенців виявилося багато цікавих людей з освітою та досвідом.
«Ми вивісили оголошення, що запрошуємо до співпраці, на яке відгукнулася інженерка з Одеси І.А. Дулуогло разом зі своєю донькою, вони провели майстер-клас з української вишивки. Планувалося 1-2 заняття, але на прохання котловинських школярів провели 5 занять, на які прийшли не тільки дівчатка, а й хлопчики. Після цього до Дня вишиванки провели виставку робіт», – розповідає керівниця музею.
Одним із найнасиченіших днів став Міжнародний день музеїв 18 травня того ж 2022 року. Тоді музей організував захід для юних екскурсоводів, щоб подякувати їм за роботу. Одинадцятикласники символічно передали свої екскурсійні маршрути новим провідникам музею.
«Це було дуже зворушливо й незабутньо! Того ж дня ми запросили гостей, які прийшли не з порожніми руками, вони принесли музею подарунки. За один лише цей день наша колекція поповнилася 137 експонатами», – каже Ніна Дейнека.
Ніна Дейнека з гостями музею
Серед дарувальників був земляк, керівник Всеукраїнської асоціації гагаузів Василь Келіогло. Він прийшов на екскурсію з родичами дружини, які були в захваті й написали відгук. Василь приніс багато цікавих речей, зроблених руками його дідуся. Варто зазначити, що він один із найярваніших прихильників музею та дарувальників найціннішого, зокрема християнської реліквії – Хреста Спасіння.
Не з порожніми руками прийшли того дня й інші котловинці. Сім’я співачки Марії Панчевої, нині покійної, яка працювала в Кишинівській філармонії у складі дуету «Надія», передала концертну сукню артистки, взуття, афіші, нагороди, газетні вирізки, програмки, фото.
Родина колишнього директора Котловинського Будинку культури теж покійного Миколи Котляренка, який багато років працював за сумісництвом учителем малювання, подарувала залу «Історія школи» 92 роботи майстра. Музей одразу організував їхню виставку.
Того ж дня відкрилися нові виставки творів народних умільців: «Мистецтво вчити й творити» (декоративні тарілки Тетяни Кірчевої), «Чарівний гачок» (в’язані іграшки учениці 6 класу Ангеліни Арабаджи), «Українські узори».
«Музей – окремий світ, сповнений таїнства історії»
«Побувавши в музейному комплексі хоч один раз, багато хто «запалюється» і допомагає в пошуку нових експонатів. Наприклад, наш земляк М.М. Саранді передав 72 старовинні речі різного призначення, багатьом із них понад 100 років і вони неповторні, а сім’я О.І. Саранді через свою онучку-семикласницю Марію передала багато цікавих експонатів до кімнати етнографії», – відзначає Ніна Дейнека.
Після однієї з екскурсій музей поповнився кількома новими експонатами від сім’ї Д.І. Саранді.
Кожен експонат фіксується в книзі обліку. Уже зареєстровано 4300 одиниць, багато з них очікують на реставрацію.
«Велике спасибі всім котловинцям і нашим друзям. Їх так багато, що я не можу всіх назвати – не вистачить і трьох газет. Хочу подякувати й батькам наших екскурсоводів, усім тим, хто небайдужий до збереження історії села й рідного народу. До кого б ми не зверталися, ніхто нам не відмовляв у допомозі. Низький уклін вам усім, наші добровільні й безкорисливі помічники!», – підсумовує Ніна Дейнека.
Директорка Котловинського лицею Прасковія Долапчи підкреслює особливе значення музею для виховання молодого покоління:
«Наш музейний комплекс – це особливий історико-патріотичний центр, який виховує в підростаючого покоління любов до Батьківщини, шанобливе ставлення до родини, повагу до народних традицій і звичаїв, державної мови, національних цінностей гагаузького та українського народів, а також цінностей інших націй і народів, сприяє формуванню творчої особистості».
За її словами, сьогодні не кожна дитина поважає культурну спадщину та розуміє її значення й цінність. Завдання музейного комплексу – сформувати ціннісне ставлення до культурного надбання, прищеплювати бажання спілкування з музейними цінностями.
«Музей – окремий світ, сповнений таїнства історії. Ніна Іванівна Дейнека вміє не тільки розділяти ці таємниці з любителями історичного минулого, а й робить величезну виховну та просвітницьку роботу. Вона – носій духовності, яка намагається підтримувати національну культуру, прищеплювати її підростаючому поколінню. Робота, яку вона виконує протягом багатьох років, є доказом щирої любові та поваги до справи, якою займається. Вона береже важливу для нашого села історію, експонати й представляє їх усім поколінням, створює почуття гордості за досягнення наших пращурів», – каже Прасковія Яковлівна.
Бессарабія Відкриваємо українську Бессарабію Ізмаїльський район Культура Новини Ренійська громада
Загрузка ...
