Сьогодні, 4 жовтня, один із легендарних українських нападників 60-70-х років святкує День народження.
Відомому у минулому футболісту Валерію Поркуяну, який виступав за кіровоградську «Зірку», одеський «Чорноморець», київське «Динамо» та дніпропетровське «Дніпро», сьогодні виповнилося 78 років.
Уболівальники зі стажем добре пам’ятають в’юнкого форварда із сильним ударом й за виступами у збірній СРСР. Поркуян є учасником фінальних турнірів двох чемпіонатів світу – 1966 та 1970 років. Досягнення, яке підкорилося в Україні одиницям.
На світовій першості 1966 року в Англії викликаний до лав національної команди з київського «Динамо» футболіст став її найкращим бомбардиром, забивши 4 м’ячі у трьох матчах. А на Мундіалі-1970 у Мексиці, куди отримав виклик уже з «Чорноморця», нападник відзначився вмінням вдало тягнути жереб. З двох можливих суперників по 1/4-ій фіналу – Італії та Уругваю – рука Валерія Поркуяна обрала слабшого – південноамериканців, після чого він отримав прізвисько «фартовий Поркуша». Інша річ, що у матчі проти уругвайців начудив голландський суддя ван Раверс, який не зарахував чистий гол Анатолія Бищовця.
Нинішнього століття, пам’ятаючи про фартові властивості Поркуяна, тренерський штаб «Чорноморця» постійно делегував Валерія Семеновича до Києва для участі у процедурах жеребкування розіграшу Кубка України. І треба ж такому статися: він завжди тягнув для «моряків» найслабшого суперника!
В Одесі, яка стала для Валерія Поркуяна рідним містом, його футбольний досвід використовувався у «Чорноморці» у кожному десятилітті, починаючи з далеких 80-х. Упродовж багатьох сезонів він працював тренером-селекціонером, також був тренером «Чорноморця» та гловним тренером «Чорноморця-2», а три роки тому став тренером-методистом головної команди.
Кореспондент UA-Футбол поцікавився у іменинника, який із його Днів народження запам’ятався найбільше.
– Пам’ятаю, коли я жив у Кіровограді, у юнацькому віці мама готувала до мого святкового столу торт «Наполеон», – розповідає Валерій Поркуян. – Особливо пам’ятне у зв’язку з цим святкування 16-річчя. Гарний був День народження! Тоді ж я у грі за юнаків у складі кіровоградської команди відзначився чотирма м’ячами та однією результативною передачею в Олександрії. Їх я забив у ворота тамтешнього «Шахтаря», який ми тоді обіграли з рахунком 5:1. А сьогодні святковий «Наполеон» приготувала моя дружина Алла, з якою і відзначатимемо мій День народження.
Народився 4 жовтня 1944 року у Кіровограді.
Заслужений майстер спорту (1991). Починав грати у футбол у кіровоградській «Зірці» 1958 року. Перший тренер – В. М. Третьяков. Ігрова кар’єра (нападник): «Динамо»/»Зірка» (Кіровоград) – 1962–64; «Чорноморець» (Одеса) – 1965, 1970–71 (у складі «моряків» зіграв 85 матчів, забив 21 гол); Київ) — 1966-69; «Дніпро» (Дніпропетровськ) — 1972-75. Виступав за збірну СРСР. Учасник чемпіонатів світу 1966 та 1970 рр.
Триразовий чемпіон СРСР, володар Кубка СРСР. Тренерська кар’єра: тренер сімферопольської «Таврії» – 1976; старший тренер керченського КФК «Океан» — 1977-78; тренер одеського «Чорноморця» – з травня 1982 по червень 1983 року; головний тренер КФК «Благо» (Благоєве) – 1983–93; тренер «Чорноморця» – з листопада 1994 по 1999 рік; тренер «Чорноморця-2» – до вересня 1999 року; головний тренер «Чорноморця-2» – 2-е коло сезону-1999/2000. 2002 року був делегатом ФФУ на матчах чемпіонату України. Закінчив Київський інститут фізкультури.
Повернувся до «Чорноморця» у березні 2003 року.
В’ячеслав Кульчицький
UA-Футбол
Загрузка ...
